РУС
УКР
м. Київ, вул. Кирилівська,15
Подивитися на карті
Київська область, м. Біла Церква, бул. Олександрійський,10
Подивитися на карті
+38 (067) 767-54-62, +38 (066) 765-33-61
Передзвонити вам?

Посвідчення нотаріусом заповіту не в межах свого нотаріального округу не тягне нікчемність такого заповіту

Фабула судового акту: У суді розглядався позов про визнання заповіту нікчемним.

Так, після смерті чоловіка його дружина (а скоріш за все – колишня дружина) звернулась до нотаріуса для відкриття спадщини за заповітом, згідно якого вона повинна була отримати елітну квартиру в центрі Одеси, а відповідач (ступень споріднення та статус в рішеннях не зазначено) – інше майно.

Однак, вже перебуваючи у нотаріуса позивачка дізналась, що окрім цього заповіту існує ще один, складений хронологічно пізніше (через місяць), під час перебування спадкодавця в онкологічній лікарні, який фактично усуває її від спадкування.

Позивачка зазначала, що посвідчення останнього заповіту нотаріусом вчинено поза межами його нотаріального округу, а тому є підстави для визнання заповіту нікчемним відповідно до ст. 1257 ЦК України.

Суд першої інстанції із доводами позивачки не погодився та відмовив у задоволені позовних вимог з огляду на те, що заборона для нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу не встановлює таких наслідків порушення цих вимог, як позбавлення чинності заповіту шляхом визнання його нікчемним.

Проте, судом апеляційної інстанції дане рішення скасовано, а позо задоволено. Зокрема, колегія суддів зазначила про невиконання нотаріусом вимог ст.13-1 Закону України «Про нотаріат», що має наслідком його нікчемність згідно з ч.1 ст.1257 ЦК України.

В суді касаційної інстанції розгляд здійснювала ВП ВС, через необхідність відступити від попереднього висновку ВС щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

ВП ВС ґрунтовно підійшла до розгляду спірного питання, оскільки рішення розписано досить детально.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що контекстуальний аналіз ч. 1 ст. 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, її ст. 1247-12491253 ЦК України.

Так, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення законодавцем передбачено різний: нотаріусом, посадовою особою ОМС, іншими посадовими особами, залежно від обставин, в яких перебуває спадкодавець.

З урахуванням зазначеного, ВП ВС прийшла до висновку: якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України.

В обґрунтування своєї позиції ВП ВС також наголошувала на тому, що визнання нікчемним заповіту без належних правових підстав призведе до порушення останньої волі заповідача, без можливості виправити таку ситуацію, позбавить права власності спадкоємця і буде суперечити принципам «співмірності» та «справедливості». Тим паче, що позивач не оспорював невідповідність заповіту дійсній волі спадкодавця.

Тому, як підсумував ВП ВС, штучно віднаходити підстави для того, аби визнати заповіт нікчемним, коли нотаріус посвідчив заповіт, хоча б і не в межах свого нотаріального округу, видається вкрай нерозумним.

Аналізуйте судовий акт: Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, у зв’язку з чим неможливо встановити дійсне волевиявлення заповідача, є недійсним (справа №615/1108/18 від 28.03.2019 р.)

Необізнаність про існування заповіту з вини недобросовісного спадкоємця за законом є підставою для скасування свідоцтва про на спадщину такого спадкоємця (ВС/КЦС № 414/811/17 від 11.12.2019)

Об’єкти незавершеного будівництва зведені без дозвільних документів, тобто із порушенням закону – НЕ успадковуються (ВС/КЦС у справі № 347/2273/17 від 09 червня 2020р.)

Складання заповіту, яким змінено обсяг спадщини без зміни спадкоємця скасовує попередній заповіт (ВС/КЦС № 369/3186/17 від 26.06.2019)

https://protocol.ua/userfiles/RER/13.gif

Постанова

Іменем України

25 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 522/9893/17

Провадження № 14-173цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Таран Ярослав Євгенійович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна, про визнання заповіту нікчемним

за касаційною скаргою ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарана Ярослава Євгенійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 , який на випадок своєї смерті залишив заповіт від 04 квітня 2014 року, згідно з яким заповів ОСОБА_4 (відповідачка) квартиру АДРЕСА_1 , а позивачці - все інше майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати спадкодавцю на день його смерті. Після заведення спадкової справи позивачці стало відомо про існування ще одного заповіту - від 28 травня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_3 заповів відповідачці все своє майно, всі свої майнові права, рухоме і нерухоме майно та все те, що буде належати йому на день смерті.

2. Позивачка звернулась до суду з указаним позовом, оскільки вважала, що заповіт від 28 травня 2014 року є нікчемним. За змістом спірного заповіту його було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є. за адресою лікарні, у якій перебував заповідач: АДРЕСА_2 . Оскільки заповіт від 28 травня 2014 року посвідчено нотаріусом за межами його нотаріального округу, позивачка вважала, що позов підлягає задоволенню.

3. Суд першої інстанції у позові відмовив, оскільки встановлена статтею 13-1 Закону України «Про нотаріат» заборона для нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу не встановлює таких наслідків порушення цих вимог, як позбавлення чинності заповіту шляхом визнання його нікчемним. Суд апеляційної інстанції з висновками районного суду не погодився, скасував рішення суду попередньої інстанції, задовольнив позовні вимоги та вказав, що невиконання нотаріусом вимог статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» та посвідчення ним заповіту поза межами свого нотаріального округу свідчить про порушення порядку посвідчення заповіту, що має наслідком його нікчемність згідно з частиною першою статті 1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4. Завданням Великої Палати Верховного Суду в цій справі є вирішення питання необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, а також забезпечення єдиної практики розгляду подібних спорів та роз`яснення правильного застосування положень законодавства, а саме частини першої статті 1257 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», в контексті того, чи зумовлює нотаріальне посвідчення нотаріусом заповіту поза межами свого нотаріального округу й недотримання останнім вимог статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» недійсність (нікчемність чи оспорюваність) такого заповіту.

Короткий зміст позовних вимог

5. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.

6. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 . Заповітом від 04 квітня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л. А., ОСОБА_3 заповів ОСОБА_4 (у майбутньому - ОСОБА_2 ) квартиру АДРЕСА_1 , а позивачці - все інше майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати спадкодавцю на день його смерті.

7. Після заведення спадкової справи позивачці стало відомо про існування ще одного заповіту - від 28 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є., згідно з яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, всі його майнові права, рухоме та нерухоме майно та все те, що буде належати йому на день смерті.

8. На момент складення заповіту від 28 травня 2014 року ОСОБА_3 перебував у дуже тяжкому фізичному стані, постійно знаходився на лікуванні в онкологічній клініці - Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Інновація» (далі - ТОВ «Медична клініка «Інновація») за адресою: АДРЕСА_2 .

9. Позивачка вважає, що заповіт, складений ОСОБА_3 у лікарні за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є. за межами нотаріального округу цього нотаріуса, тобто з порушенням пункту 2 глави 1, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Ця обставина є підставою для визнання заповіту нікчемним відповідно до статті 1257 ЦК України.

10. Позивачка просила визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3 , складений та посвідчений 28 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є., зареєстрований у реєстрі за № 549.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Шенцевої О. П. від 04 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлена частиною третьою статті 1247 ЦК України вимога щодо посвідчення заповіту нотаріусом узгоджується з положеннями пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» щодо віднесення посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей) до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси. Згідно зі статтею 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом. Разом із цим наведені правові норми містять вимоги до місця вчинення нотаріальної дії, але не встановлюють наслідків порушення цих вимог у вигляді позбавлення чинності заповіту шляхом його нікчемності. Якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не може бути підставою для його нікчемності з огляду на вичерпний характер підстав нікчемності, що міститься у частині першій статті 1257 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано нікчемним заповіт ОСОБА_3 , складений та посвідчений 28 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є., зареєстрований в реєстрі за № 549. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є. було посвідчено заповіт від 28 травня 2014 року поза межами Київського міського нотаріального округу і на час посвідчення ним спірного заповіту він не здійснював заміщення іншого нотаріуса у Вишгородському районі Київської області. Відповідно до правових висновків, які містяться у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року в справі № 6-2цс13, у силу статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законом. Отже, заповіт від 28 травня 2014 року складений з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку його посвідчення, а саме посвідчений приватним нотаріусом поза межами його нотаріального округу, що має наслідком нікчемність цього заповіту.

Подання та короткий зміст вимог касаційних скарг

15. У листопаді 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Таран Я. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

16. У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року та залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції та підстави передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

17. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року в цій справі відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарана Я. Є.

18. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року в цій справі відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року справа призначена до судового розгляду.

20. 18 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

21. Ухвала обґрунтована тим, що визнання заповіту недійсним із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як недійсного з підстав, що прямо не передбачені ані статтею 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складення іншого заповіту у зв`язку з його смертю. Тому колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6-2цс13, та вказати, що нотаріальне посвідчення нотаріусом заповіту поза межами свого нотаріального округу й недотримання статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» не зумовлює недійсність (нікчемність чи оспорюваність) такого правочину, як вчинення заповіту.

22. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

23. 02 грудня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарана Я. Є.

24. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6-2цс13, оскільки ця постанова не містить висновку про те, що посвідчення заповіту нотаріусом поза межами його нотаріального округу тягне обов`язкову нікчемність такого заповіту з цієї підстави. Апеляційний суд необґрунтовано розширено розтлумачив положення частини першої статті 1257 ЦК України. Серед визначених апеляційним судом статей ЦК України та законів відсутні норми матеріального права, які б свідчили про нікчемність заповіту з підстав та за обставин, зазначених у позові та постанові. Суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, які не регулюють спірні відносини або взагалі не були чинними на час складення і посвідчення спірного заповіту. Суд апеляційної інстанції послався на частину першу статті 1275 ЦК України, яка стосується правових наслідків відмови від прийняття спадщини за заповітом. Порушень порядку посвідчення заповіту нотаріусом допущено не було. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .

25. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що порушення нотаріусом вимог щодо місця вчинення нотаріальної дії не є підставою позбавлення чинності заповіту шляхом встановлення його нікчемності. Заповідач виразив своє волевиявлення в оспорюваному заповіті, яке було вільним, що було встановлено нотаріусом Тараном Я. Є., дії якого позивачка не оспорювала. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Одеси від 29 березня 2002 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано. Отже, позивачка позбавлена права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 і не мала прав на пред`явлення позову у цій справі. У Приморському районному суді м. Одеси розглядається тотожний спір, а тому позов слід залишити без розгляду.

Доводи інших учасників справи

26. У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року.

27. Відзив мотивований тим, що законодавством передбачений чіткий порядок посвідчення нотаріусом заповіту, зокрема, в частині здійснення нотаріусами своєї професійної діяльності виключно в межах визначених нотаріальних округів, а також наслідки порушення відповідного порядку щодо посвідчення заповіту, а саме нікчемність заповіту. Нотаріусом було порушено порядок посвідчення заповіту у зв`язку з посвідченням заповіту в іншому нотаріальному окрузі.

28. У лютому 2020 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року залишити в силі.

29. Відзив мотивований тим, що апеляційним судом не встановлені обставини, з якими частина перша статті 1257 ЦК України пов`язує нікчемність заповіту. Вважає, що доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, містять підстави для скасування постанови апеляційного суду. Втім, беручи до уваги неприпустимість зловживання позивачкою процесуальними правами у її прагненні до затягування справи, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

30. У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року.

31. Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, викладені в ній обставини не свідчать про неправильність застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини справи, встановлені судами

32. Судами встановлено, що за змістом заповіту від 04 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л. А. (зареєстрованого в реєстрі за № 299), ОСОБА_3 заповів ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 - все інше майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом буде мати право.

33. 28 травня 2014 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є., зареєстрований за реєстровим № 549, згідно з умовами якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, всі майнові права, нерухоме і рухоме майно та все, що буде йому належати на день смерті, в тому числі цінні папери, будь-які грошові внески з відсотками та компенсаціями, будь-які рахунки в банківських та фінансових установах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, майно, яке залишилось як спадок після смерті матері заповідача ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яке має право, а також інше майно.

34. Проект указаного заповіту виготовлено о 17 годині 30 хвилин за допомогою технічних засобів у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, за адресою: АДРЕСА_3 , а складено заповіт та підписано заповідачем і посвідчено приватним нотаріусом Тараном Я. Є. у лікарні о 18 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку зі станом здоров`я заповідача.

35. На момент посвідчення спірного заповіту від 28 травня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 549 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є., заповідач перебував на постійному лікуванні в онкологічній клініці ТОВ Медична клініка «Інновація» (Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж, вул. Вітряного, 69-А).

36. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина.

37. ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3

38. ОСОБА_1 в установлений законом період звернулась із заявою до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О. В., якою згодом заведено спадкову справу за № 56457548 (17/2014) за фактом смерті ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

39. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

40. За змістом статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

41. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

42. На підставі статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

43. За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

44. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

45. Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

46. Велика Палата Верховного Суду заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи, наведені в касаційних скаргах та відзивах на них, і вважає, що касаційна скарга приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарана Я. Є. підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню.

47. Оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Позиція Великої Палати Верховного Суду для вирішення подібної категорії спорів та застосовані норми права

48. У цій справі позивачка стверджувала про нікчемність заповіту від 28 травня 2014 року з тих підстав, що зазначений вище заповіт посвідчено нотаріусом за межами нотаріального округу, у якому нотаріус здійснює нотаріальну діяльність.

49. Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

50. При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

51. Нездійснення цього права не є підставою для його припинення.

52. Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

53. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

54. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

55. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

56. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

57. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

58. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

59. На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

60. Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-12401246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 124812491253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

61. Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

62. При цьому, враховуючи, що за розташуванням вказана стаття є останньою у главі 85 ЦК України про спадкування за заповітом, за правилами розміщення правових норм стаття 1257 встановлює правові наслідки саме тих вимог, які викладені до форми та посвідчення заповіту у главі 85 ЦК України.

63. Виходячи з наведеного недотримання будь-яких інших вимог не може мати наслідком недійсність заповіту на підставі частини першої статті 1257 ЦК України.

64. Тобто контекстуальний аналіз частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, її статтях 1247-1249, 1253.

65. Аналіз цих стате

 
Останні новини:
  • 23.08.2021 Вітання з Днем незалежності України!
    Детальніше
  • 21.07.2021 Посвідчення нотаріусом заповіту не в межах свого нотаріального округу не тягне нікчемність такого заповіту
    Детальніше
  • 21.07.2021 Про страховий стаж
    Детальніше
  • 28.06.2021 З Днем Конституції України!
    Детальніше
  • 25.06.2021 Декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за соцдопомогою, не є офіційним документом, – ВС
    Детальніше
Задати питання адвокату

ПИТАННЯ-ВІДПОВІДЬ
Є питання? Задайте їх мені, і я дам відповідь на них найближчим часом.
Олена
Добрий день! Якщо немає можливості отримати свідоцтво про смерть (немає доказів родинних зв'язків), чи може онук, який народився, має
Читати повністю
Алла
Добрий день, підскажіть чи можна приватизувати членам фермерського господарства землю, що належить ФГ на підставі державного акту на право по
Читати повністю
Татьяна Бакановская
Здравствуйте. Моя мама умерла в 2009 году,оставив мне в наследство частный дом, в котором я прописана с даты его покупки. Я являюсь наследниц
Читати повністю
 



Задати питання адвокату:

(не публикуется на сайте)
(не публикуется на сайте)