Коли керівник стає заручником підприємства

ВС врегулював існуючу у трудовому праві прогалину.
У справі №757/61865/16-ц ВС встановив, що скаржнику було відмовлено судами попередніх інстанцій у звільненні через відсутність в трудовому праві норм, що врегульовують порядок звільнення керівника підприємства в разі відсутності у такого підприємства власника.

В цьому випадку власник підприємства помер, а спадкоємці не вчиняли дій із вступу у товариство, що унеможливило звільнення керівника, адже згідно з чинним законодавством таке рішення приймається загальними зборами учасників товариства.

У цій справі ВС встановив, що:

відсутність передбаченого законом порядку звільнення є обмеженням права на припинення трудового договору, що прямо заборонено ст. 22 КЗпП України.

наявна у реєстрі інформація щодо скаржника як керівника відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя» в розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

згідно з рішеннями Конституційного Суду України право на працю являє собою природну потребу людини своїми фізичними й розумовими здібностями забезпечувати своє життя, чого позбавлений скаржник.

Передбачений ч.1 ст.38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Отже, ВС встановив, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб й задовольнив касаційну скаргу.

Повний текст рішення справи №757/61865/16-ц