м. Київ м. Біла Церква

Про мораторій на стягнення

Заборона на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у валюті, не підлягає застосуванню до будь-яких правовідносин, що випливають із договору іпотеки.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, переглядаючи справу №755/17990/19. У ній оскаржувалися дії приватного виконавця, який у рамках виконання судового рішення наклав арешт на квартиру, що належить заявникові.

Суди першої та апеляційної інстанції вважали, що дії приватного виконавця, спрямовані на реалізацію спірного майна, є протиправними. Адже особа проживає у квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 м2, іншого нерухомого майна у власності боржника немає, добровільної згоди на відчуження спірного майна вона не давала.

Як констатував КЦС, для застосування мораторію як державної гарантії захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити у валюті, обов’язковою є сукупність усіх обставин, перелічених у законі. Проте на момент відкриття виконавчого провадження боржник здавав квартиру в оренду. За вказаною адресою проживає інша сім’я, тобто боржник спірне нерухоме майно не використовує як місце постійного проживання, що підтверджується актом приватного виконавця.

Отже, не дотримана одна з обов’язкових умов застосування мораторію на стягнення майна громадян. Тож КЦС відхилив скаргу боржника на дії приватного виконавця.

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

 
 



Задати питання адвокату:

(не публікується на сайті)
(не публікується на сайті)