м. Київ м. Біла Церква

Стягнення аліментів на дитину

Лікування, подорожі, розвиток: особливості формування позовних вимог про додаткові витрати на дитину

Аліменти — не єдиний механізм стягнення витрат, пов’язаних із дитиною. Що ж потрібно врахувати для того, щоб витрати унаслідок хвороби дитини чи її активного розвитку все ж були компенсовані одним із батьків?

Рівень життя

У Вищій школі адвокатури адвокати мали змогу підвищити кваліфікацію за допомогою тематичного вебінару із сімейного права «Додаткові кошти на утримання дитини: фокус уваги адвоката». Роз’яснювала особливості цієї категорії справ спікер заходу, адвокат, член комітету Національної асоціації адвокатів України із сімейного права Людмила Гриценко.

Насамперед вона звернула увагу слухачів на те, що дитина, попри всі негаразди і розлучення батьків, має право на належний рівень життя. Адже в тому, що сталося, немає її вини, а адаптуватись до нової життєвої ситуації дитині все одно доведеться. «Дуже часто за всіма цими позовними вимогами дитина залишається в тіні», — зауважила Л.Гриценко і порадила допомогти своїм клієнтам провести мирні переговори.

Якщо ж цього не вдалося зробити, у позові варто посилатися на справедливий баланс між можливостями батьків та правом дитини на належний рівень життя. Тому що кожна ситуація індивідуальна і не завжди при розлученні вдається зберегти той рівень та ритм життя, який був у дитини за повноцінної сім’ї. Насамперед це може стосуватися дорогих гуртків, які розвивають творчі, фізичні чи інтелектуальні здібності дитини.

Якщо домовленості між батьками щодо того, як надалі зберегти звичне для дитини життя, немає, то зазвичай той із батьків, з ким залишається проживати дитина, намагається компенсувати такі витрати. Проте до звичайних аліментів такі заняття не мають стосунку, тому стягнути кошти із того, хто проживає окремо (зазвичай це батько), можна лише у вигляді позову, в якому будуть зазначені додаткові витрати на утримання дитини.

Але ж усі гуртки різні. І добре, якщо це секція, за яку офіційно сплачується фіксована сума раз на місяць. Проте частіше буває так, що ніяких квитанцій немає, а оплата відбувається «з рук в руки» або у вигляді «благодійного внеску». Сподіватися на компенсацію у такому разі не доводиться.

Невідчужуваний обов’язок

Стаття 185 Сімейного кодексу визначає: незалежно від того, чи було присуджено стягнення аліментів з особи, батьки в будь-якому разі зобов’язані брати участь у додаткових витратах, пов’язаних із особливими обставинами. Зокрема, йдеться про розвиток здібностей дитини, її хворобу або каліцтво тощо. При цьому частка участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

А ч.3 ст.190 СК передбачено, що навіть у випадку наявності укладеного між колишнім подружжям договору ця обставина не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Обов’язок утримувати дитину закріплений і в ст.51 Конституції. В ній передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч.1 ст.8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 7.12.2006 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (за аналогією рішення від 27.11.92 у справі «Олсон проти Швеції»). При дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути зосереджена на найважливіших інтересах дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стратегічні та тактичні особливості у цій категорії справ, на думку Л.Гриценко, полягають у такому. Спочатку необхідно підготуватися до подання позову, тобто довести необхідність та наявність витрат належними та допустимими доказами; чітко визначитися зі способом захисту права та предметом позову. Надалі слід зібрати докази можливості відповідача покривати додаткові витрати: тут можна звернутися до реєстру речових прав, придбання майна, а також звернути увагу на рівень життя, поїздки за кордон, наявність інших утриманців. І, нарешті, третій крок — погодити наявність додаткових витрат — шляхом переписки електронною поштою або обміну повідомленнями.

Досвід: «гіркий» та судовий

Тепер звернімося до судової практики. У постанові від 9.09.2020 у справі №178/1781/18 Дніпровський апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо зміни розміру аліментів мають бути застосовані всі обставини, які підлягають врахуванню як у загальному при визначенні розміру аліментів, так і при визначенні їхнього розміру у частці від заробітку (доходу) та у твердій грошовій сумі. Всі ці обставини сторона, яка на них посилається, має довести відповідними доказами. Витрати на лікування дитини та необхідність оплати відпочинку не є підставами для зміни розміру аліментів. Зазначені витрати належать до додаткових витрат на дитину і можуть бути стягнуті за окремим позовом.

Це є свіжим прикладом того, про що на початку вебінару зазначила Л.Гриценко. Витрати на лікування, розвиток дитини, відпочинок ніяким чином не позначаються на встановленому розмірі аліментів. Такі витрати завжди стягуються окремим позовом як додаткові витрати на утримання дитини.

А от у постанові від 3.09.2020 у справі №442/8441/19 Львівський апеляційний суд дійшов висновку, що позивач довела необхідність здійснення додаткових витрат на дитину та частково їхній розмір. У свою чергу відповідач не надав доказів скрутного матеріального становища, що не давало б йому можливості компенсувати додаткові витрати щомісяця у визначеному судом розмірі. У зв’язку із захворюванням дитині встановлено інвалідність до 18 років. З урахуванням цього суд вважав за доцільне ухвалити рішення про стягнення додаткових витрат щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Також Л.Гриценко поділилася «гірким досвідом», який мав місце в її адвокатській практиці. Так, вона здійснювала юридичний супровід клієнта — мами дитини, яка хотіла стягнути додаткові витрати на дитину зі свого колишнього чоловіка. Мама з дитиною кілька разів їздила за кордон до родичів і хотіла компенсувати понесені у зв’язку із цим витрати.

Однак під час одного із судових засідань протилежна сторона надала докази того, що жінка придбала квитки на потяг, але через 20 хвилин повернула їх. При розмові адвоката з матір’ю дитини з’ясувалося, що це так, але поїздки справді були — є фото- та відеодокази. Проте, щоб зекономити, жінка повернула квитки на потяг і скористалася більш економним варіантом.

Однак повернення квитків та приховання цієї обставини від суду та адвоката справило негативне враження на Феміду. І у подальшому, попри реальні докази поїздок за кордон з дитиною, це вилилось у рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На думку спікера, саме такі ситуації стають показовими та можуть стати в пригоді колегам, які можуть оминути ці «граблі».

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

 

 

 
 



Задати питання адвокату:

(не публікується на сайті)
(не публікується на сайті)