Суди відмовили в позові про визнання недійним договору оренди землі через очевидно недобросовісну поведінку позивача

Постанова КЦС ВС від 14.04.2020 № 699/848/17-ц (61-2173св19): 
Суддя-доповідач: Штелик С. П.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/88815293

Ключові тези:
✔️У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» (далі - СТОВ «Деренківець»)про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що є власником земельної ділянки площею 0,9899 га, яку він успадкував за законом після смерті його матері ОСОБА_2 .За життя між його матір`ю та СТОВ «Деренківець» укладений договір оренди від 02 січня 2014 року вказаної земельної ділянки терміном на п`ять років. У пункті 39 цього договору зазначено, що перехід права власності на земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Він повідомив орендаря про намір розірвати договір оренди землі, на що йому була надана додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 01 липня 2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 передала в оренду земельну ділянку строком до 22 грудня 2022 року та в пункті 38 додаткової угоди до договору оренди зазначено, що перехід права власності на земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Додаткову угоду його мати не підписувала, оскільки на ній стоїть не її підпис.
З урахуванням вищевикладеного, просив визнати додаткову угоду № 1 від 01 липня 2016 року до договору оренди землі від 02 січня 2014 року між СТОВ «Деренківець» та ОСОБА_2 недійсною та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки до 22 грудня 2022 року; розірвати договір оренди землі від 02 січня 2014 року, укладений між СТОВ «Деренківець» та ОСОБА_2 , зареєстрований у Корсунь-Шевченківському районному управлінні юстиції 07 квітня 2014 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122581500:04:001:0171.
Суди установили, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 0,9899 га, розташованої в адмінмежах Деренковецької сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР №038259.
Згідно свідоцтва про права на спадщину за законом, виданого 04 жовтня 2017 року державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,9899 га, розташованої в адмінмежах Деренковецької сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7122581500:04:001:0171.
02 січня 2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Деренківець» був укладений договір оренди землі, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку № 119 загальною площею 0,9899 га згідно державного акта серії ЧР № 038259.Договір укладено на п`ять років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар має право не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 39 договору передбачалося, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
01 липня 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Деренківець» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі, згідно пункту 8 якої передбачено, що договір укладено на строк до 22 грудня 2022 року. Пунктом 38 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Згідно пункту 43 додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною Основного договору. Основний договір зберігає свою чинність для сторін лише в тій частині, яка не суперечить додатковій угоді.
Згідно висновку експерта № 8/1/18, складеного 02 березня 2018 року експертом Панчошнік І . З., підпис від імені ОСОБА_2 у графі «орендодавець» у додатковій угоді № 1 до договору оренди землі від 01 липня 2016 року виконано ОСОБА_1 .
За змістом частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на дату укладення додаткової угоди) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи в судах не заперечував обставини отримання ним орендної плати за 2015-2017 роки, та факту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди землі, що також підтверджується висновком експерта № 8/1/18, складеного 02 березня 2018 року експертом. Однак зазначив, що додаткової угоди підписувати він не мав права, оскільки мати не уповноважувала його на таку дію, а орендну плату також йому виплачено неправомірно з підстав відсутності у нього повноважень на отримання такої плати.
За змістом пункту 6 статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 за своєю суттю застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).
Суди установили, що позивач отримав від орендаря текст додаткової угоди № 1 та через деякий час повернув документ підписаним; позивач зазначив, що не доводив зміст додаткової угоди до договору оренди землі до відома матері, з амбулаторної картки ОСОБА_2 вбачається, що починаючи з квітня 2016 року передні кінцівки хворої перебували в обмеженій функціональності, що підтверджує неможливість нею самостійно підписати додаткову угоду (а. с. 185); позивач особисто підписав спірну додаткову угоду № 1 від 01 липня 2016 року до договору оренди землі від 02 січня 2014 року, отримував протягом 2015-2018 років орендну плату у орендаря як за життя матері, так і після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач прийняв спадщину як єдиний спадкоємець та зареєстрував своє право власності на земельну ділянку 05 жовтня 2017 року, та 06 грудня 2017 року звернувся з цим позовом до суду, вказуючи про підписання додаткової угоди № 1 «невідомою йому особою» та про порушення його прав цим правочином.
✔️Обставини справи свідчать про недобросовісну поведінку позивача, який спочатку підписав додаткову угоду від 01 липня 2016 року до договору оренди землі у зв`язку з фізичною вадою матері (орендодавця), отримував орендну плату за договором у розмірі, що визначений додатковою угодою № 1, а потім пред`явив до суду позов про визнання недійсною цієї додаткової угоди, посилаючись на відсутність волевиявлення орендодавця на її укладення. Такі дії суперечать його попередній поведінці і є очевидно недобросовісними.
✔️За змістом частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.
✔️Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
✔️За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що оспорювану додаткову угоду до договору оренди позивач підписав особисто, приймав виконання за цією угодою протягом 2015-2018 років, у зв`язку з чим його права вчиненням цієї угоди не є порушеними.
Щодо посилань на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-2612цс16, необхідно зазначити, що вказану постанову ухвалено у правовідносинах, що не є подібними до обставин цього спору. У справі № 6-2612цс16 суди встановили, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку матір позивача була власницею земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ще у 2008 році між нею та товариством укладено договір оренди землі строком на 5 років. Позивач після смерті матері успадкував вищевказану земельну ділянку, а після оформлення права на спадкове майно дізнався про існування додаткової угоди від 2010 року, за умовами якої змінено строк дії договору оренди землі з п`яти років до одинадцяти. Крім того, він дізнався, що додаткову угоду підписала не його мати, а її донька, не маючи на те жодних повноважень. Ці обставини і спонукали його звернутися з позовом про визнання вказаної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною.
Разом з тим, у цій справі додаткову угоду підписано самим позивачем, що виключає подібність обставин справи та врахування висновків Верховного Суду України, викладенених у постанові від 25 травня 2016 року.