м. Київ м. Біла Церква

У разі розірвання доровору, на підставі якого проведено держреєстрацію прав, держреєстратор може вносити записи про скасування держреєстрації

Постанова КГС ВС від 05.12.2019 № 906/208/19:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86332907

 

Ключові тези:

5.2. Предметом спору є вимоги позивача визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "ВЖРЕП № 11" на об'єкти нерухомості 1 і 2. Підставою позову зазначено невідповідність оскаржуваних рішень нормам статті 26 Закону України Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і пункту 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.3. Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

5.4. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

5.5. Відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

5.6. Частиною 1 статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Відповідно до норм частини 2 цієї статті Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

5.7. Згідно з пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності у разі розірвання договору, за яким відбувся перехід права власності на нерухоме майно, на підставі рішення суду подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно відчужувача до укладення такого договору.

5.8. Відповідно до частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

5.9. Оскільки суди попередніх інстанцій установили, що договори купівлі-продажу № 2229 та № 2235 від 10.11.2016 р. розірвані відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 р. у справі № 906/1181/17, то з набранням чинності цим судовим рішенням припинено право власності позивача на нерухоме майно за договорами купівлі-продажу № 2229 та № 2235 від 10.11.2016 р.

5.10. У зв’язку з цим необгрунтованими є доводи скаржника про неправомірне позбавлення його права власності, оскільки право власності позивача на об'єкти нерухомості 1 і 2 припинилося із набранням чинності постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 р. у справі № 906/1181/17.

5.11. Верховний Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що порушення права чи інтересу позивача внаслідок прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень не відбулося.

 
 



Задати питання адвокату:

(не публікується на сайті)
(не публікується на сайті)