Сімейні спори

Адвокатське бюро «Поліщук та партнери» надає правову допомогу та здійснює представництво інтересів осіб у сімейних справах.

Зокрема, адвокати нашого бюро мають  досвід у справах про розірвання шлюбу між  громадянами України, між громадянином України та  іноземцем; стягнення аліментів; поділу спільно нажитого майна, в тому числі між особами які жили однією сім’єю без реєстрації шлюбу; визначення місця проживання дітей, встановлення порядку виховання дитини тим з батьків, хто проживає окремо; зміни дитині прізвище, якщо інший з подружжя не надає згоди; отримання дозволу на виїзд за кордон; позбавлення батьківських прав, оспорювання та визнання батьківства, тощо.

Адвокати  Адвокатського бюро «Поліщук та партнери» надають консультації із сімейного права, готують пропозиції для мирного врегулювання спору, заяви до органу та піклування, позовні заяви, відзиви на позовні заяви, здійснюють представництво інтересів в суді, виконавчій службі, тощо.

Сімейним кодексом України визначено добровільність шлюбу, що ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, примушування до шлюбу не допускається. Кожен із подружжя має право пред’явити позов про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, а також інтересам їхніх дітей.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Розмір часток чоловіка та жінки є рівними, якщо інше не визначено між ними або шлюбним договором.

Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, якщо повнолітня дитина продовжує навчання, і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов’язанні її утримувати до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Розмір аліментів на 1 дитину не може бути менший, ніж 1/4, на 2 дітей - 1/3, на 3 і більше дітей - 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів.

Дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке у неї виникло за час шлюбу. Зокрема, колишня дружина має право на утримання, у зв’язку з вихованням дитини.

Місце проживання дитини, яка недосягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників  та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Якщо в того з батьків, який проживає окремо є заборгованість зі сплати аліментів за 4 місяці і більше, виїхати за кордон з дитиною можна без його згоди, при наявності довідки про заборгованість з Державної виконавчої служби.

За наявності підстав, батько може оспорити своє батьківство, а мати – материнство, також через суд можна визнати батьківство, материнство або встановити відповідний факт, у разі смерті чоловіка або жінки.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він : не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами;вдаються до будь – яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.